Memento mori

By:
Posted: 08.12.2020
Tags:








Якщо Ви справжній генеалог або просто серйозно вивчаєте історію своєї сім'ї, свого роду, то рано чи пізно дорога приведе Вас на кладовище. Це саме те місце, де можна знайти несподівані відповіді на питання, які обов' язково виникають під час дослідження, а може й порцію нових запитань, що, в цілому, теж непогано. Не інакше як Вам трапляться таблички, які зможете прочитати лише кінчиками пальців, а окремі - тільки власним "шостим" чуттям. Але то саме ті написи - вишкрябані на старому дереві, на жахливо проіржавілих пластинах, із немислимим нашаруванням різнокольорових фарб, вицвілі і вигорілі, вкриті цупким оксамитом всеможливих мохів... Може, вони вже не один десяток років (а чи й століть?) чекають Вашого приходу - щоби нарешті бути прочитаними.

А ще на цвинтарі можна вперше "зустрітися" з об'єктом пошуків - побачити світлину того, хто з'явився на світ за сто років до Вашого народження. Ніколи не знаєш, у кого з нащадків Вашого прапрадіда лежить у шафі його портрет.

Вчора був особливий день - у віддаленій частині старого кладовища сусіднього села у бур'янах, старому гілляччі і мохах я відшукала могилу жінки, я дала життя моєму прапрадіду. На усіх вцілілих хрестах ХІХ ст. є "підписи", які дуже добре збереглися.


























Поділитися в соціальних мережах

Відправити